Відчуваю себе зітканою з тривоги і хвилювань. Все життя жила так безпечно, нічим особливо не переймаючись, а стала мамою і страх почав наступати мені на п’яти. Страх вгризається в шкіру, тече по венах, ховається в сльози, яких не можна випустити назовні. Страх всюдисущий і безчасовий. І я в ньому тону. Тону і захлинаюся.